ОДЯ́ГА, и, ж., діал. Одяг. Оба хлопи гляділи на свого пана капрала недовірчиво [недовірливо]; зміняти своєї одя́ги вони не гадали (Ков., Тв., 1958, 40); На покуті.. лежав окраєць черствої остюкуватої паляниці, на полиці — вчорашній пісний борщ, на жердочці — старенька, полатана одяга (Л. Янов., І, 1959, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 645.