ОДІ́ННЯ, я, с., розм., рідко. Те саме, що о́дяг. Він знов оставив пасічника, знов у жебрачім одінню пішов у світ широкий (Фр., VIII, 1952, 219); Плащ із хітоном тоді одягнути дала мені німфа, Вбралась сама після того в чудове сріблясте одіння (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1903, 187); Згадавсь мені курний вузенький шлях, Що простягавсь в отих чужих полях Поміж тополь в зеленому одінні (Перв., II, 1958, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 631.