ОЖВА́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ожва́вити.
2. у знач. прикм. Який ожвавів, ожвавився. Сірий, якийсь непривітний той день видався. Сірявість у душах чигиринців ще з учора неначе придушила нове, ожвавлене місто (Ле, Хмельницький, І, 1957, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 646.