ОЖИВЛЯ́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до оживля́ти.
2. у знач. прикм. Який зміцнює сили, надає бадьорості і т. ін. Її слова, повні гарячої, сердечної любові для помершої [дочки],.. старенька пила, мов оживляючу росу (Фр., II, 1950, 337); Знов весна. Знов той оживляючий весняний запах, ті самі лагідні подуви вітру (Коб., І, 1956, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 648.