ОЗВУ́ЧЕНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до озву́чити. Були озвучені німі фільми: "Арсенал" О. Довженка, "Два дні" Г. Стабового, "Кармелюк" Ф. Лопатинського (Укр.. кіномист., II, 1959, 13); * Образно. Ми зрідка робили мандрівки на Зелену гору.. Сонце, духмяні трави, озвучені бджілкою, ми з подругою і більш нікого (Гур., Осок. друзі, 1946, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 650.