ОЗДО́БНИЙ, а, е.
1. Багато, вишукано оздоблений. Її [Прісцілли] суворо-проста одежа кидається в вічі дивним контрастом супроти оздобної оселі та й коштовного.. убрання .. Руфіна (Л. Укр., II, 1951, 342); Дружки співають, взявшися за руки, Круг пишного, оздобного гільця (Рильський, Марина, 1944, 76).
2. рідко. Елегантний, граціозний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 651.