О́ЗИМКИ, ів, мн. (одн. о́зимок, мку, ч.), розм.
1. Весняні морози, заморозки. [Іван:] А жита які! І лютневі вітри не зв’ялили, і озимки не зморозили (Галан, І, 1960, 518).
2. Сорт пізніх яблук, що добре зберігаються взимку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 654.