ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. озло́блений 2; злість, роздратування. Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (Гончар, II, 1959, 387); Він вибрався на полудрабок, зручніше вмостився, а з його очей струсилась п’янкувата посмішечка, — вони одразу потвердішали і причаїли в кутках іронічну озлобленість (Стельмах, Правда.., 1961, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 655.