ОЗОЛО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОЗОЛОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, док.
1. Забарвлюватися в золотистий колір або відтінок. Озолотився степ. Бриніли коси від сонця до сонця (Головко, І, 1957, 83).
2. розм. Ставати дуже багатим. — І які ви, Семене Парамоновичу, наївні: гроші у вас під ногами, тим добром, що у вас є, можна озолотитися (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 65); Стільки вже встигли до своїх сімнадцяти весен переробити, що, здається, озолотитись могли б! (Гончар, Таврія, 1952, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 657.