ОЗОНО́ВАНИЙ, а, е. Насичений озоном. Дух свіжого чаю мішався з озонованим повітрям (Коцюб., І, 1955, 317); Дмитро Іванович сперся на підвіконня відчиненого вікна, вдихав у себе озоноване вечірнє гірське повітря (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 657.