ОКА́ТИЙ, а, е.
1. Який має великі очі. Всі впізнали двох дячих та чорного окатого богуславського дяка (Н.-Лев., III, 1956, 80); На дні рову під лопухами копицями гніздились жаби, чорні, здорові, окаті (Мирний, IV, 1955, 14); — Оката сова за ніч знищує десять-п’ятнадцять мишей (Коп., Як вони.., 1961, 146).
Ока́та яє́чня — яєчня, у якій жовток не змішаний з білком. Поставила Пріська півкварти, спряжила окату яєчню на салі (Бурл., О. Вересай, 1959, 164); А старий з любов’ю смажить на кухні окату яєчню, готує чай (Ів., Життя.., 1945, 29).
2. Який має гострий зір; гострозорий. — Ти, оката, все бачиш, — зауважив Чемериця, зворушений її увагою (Коцюба, Нові береги, 1959, 414); Не вподобав зама зав І рішив з роботи зняти: — Я його боюсь, — казав, — Надто він уже окатий, Все він бачить, що й не слід Заму бачити по штату… (Воскр., З перцем!, 1957, 297).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 661.