ОКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКИ́НУТИ, ну, неш, док., перех., перев. з словами зором, поглядом, очима і т. ін. Оглядати, обдивлятися. Хлопці.. вийшли з зали, окидаючи її скоса очима (Н.-Лев., І, 1956, 337); Нагорний окинув безмірне, всіяне зорями плесо і чомусь зітхнув (Стельмах, І, 1962, 458); Окину бувало оком оте поле — здавалось би: що в ньому за зміна?.. А очі на неї інакше вже дивляться, бо не панська вона тепер, а наша, народна (Мур., Бук. повість, 1959, 127); Знайомлячись, скульптор окинув дівчину гострим поглядом (Гончар, Новели, 1954, 90).
◊ Окида́ти (оки́нути) ду́мкою — думати, обдумувати. Спокійно окинув думкою: — Ні, тепер уже ніщо не стане на заваді… (Вас., II, 1959, 101); Скі́льки о́ком оки́неш див. о́ко1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 662.