ОКОЗАМИ́ЛЮВАЧ, а, ч. Той, хто займається окозамилюванням. Забувши марні теревені І прикусивши язика, Від Вас [О. Вишні], бистріше за оле́ня, Окозамилювач тіка (Рильський, III, 1961, 93); — Хочу підібрати дружну команду, щоб з нею відпочити душею від наших флотських бюрократів, казнокрадів та окозамилювачів (Тулуб, В степу.., 1964, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 673.