ОКОРЕНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм., рідко.
1. Пустити коріння; укорінитися.
2. перен. Надовго розташуватися де-небудь або на чомусь. О, вже сів, окоренився! А не пора додому? (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 675.