ОКРА́СКА, и, ж., розм. Забарвлення. Так і розпалось припущення наше, що нас намовляє Первісним тільцям приписувать інколи певну окраску (Зеров, Вибр., 1966, 182); Правда, сюжетом інтермедій дуже часто були міжнародні, мандруючі анекдоти, фабліо та новели, та, проте, вони являлись у нас в локальній окрасці, героями їх були наші селяни, школярі (Фр., XVI, 1955, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 677.