ОКРУ́ГЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до округли́ти. Під кучерявим заростом розкішних вусів ясно виступили обриси брезклого обличчя, округленого усмішкою (Кол., Терен.., 1959, 175); Округлені розміри деталі, що зазначаються на рисунках, називають номінальними розмірами (Фрез. справа.., 1957, 107).
2. у знач. прикм. Який округлився, став круглим. Подивився Дмитро на округлені від несподіваного страху і злоби очі Сафрона.. — і все зрозумів (Стельмах, II, 1962, 410); Заглиблений у роздуми, Сидорчук стягнув з своїх по-жіночому округлених рук кітель (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 681.