ОКРУ́ШИНА, и, ж., розм. Те саме, що кри́хта. — Решту вечері, що не з’їв він сам і його нічліжники, викинув псам, не лишивши на другий день ані окрушини хліба (Фр., IV, 1950, 159); Поки горобці дерлися з-за окрушин, Параскіца набрала води й скинула коромисло на плечі (Коцюб., І, 1955, 272); Я вам [голубам] винесу окрушин, Як сядете на мій балкон (Павл., Пальм. віть, 1962, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 682.