ОКРІ́М, прийм., з род. в., розм. Те саме, що крім. — Я перебралась до дочки, бо і в мене теж нема родини, окрім дочки-єдиниці (Н.-Лев., IV, 1956, 278); Всі посумніли, окрім Митруня, бо він не розумів.., куди хлопці йдуть (Март., Тв., 1954, 145); Рухнувся натовп, загомонів, посипались жарти, в яких, окрім веселощів, почувався і подив, і заздрощі, і навіть острах (Гончар, І, 1959, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 680.