ОКРІ́ПНУТИ, ну, неш; мин. ч. окрі́п і окрі́пнув, ла, ло; док.
1. Набратися сили, здоров’я; зміцніти. Прошу одписати мені до Чернігова, бо хоч лікарі посилають мене на південь, але.. про дорогу нічого й думати, хіба як окріпну трохи (Коцюб., III, 1956, 457); Федір дивився на Олексу, і радістю повнилось серце. Він таки не верболіз. Йому ще довго гойдатись під вітром. Але приспіє час, він.. окріпне, підійметься (Мушк., Серце.., 1962, 189).
2. Стати міцнішим, стійкішим; укріпитися. [Юрко:] Ми ще не окріпли, ще тільки починаємо діло. Чув же, що подекуди вже гострять на нас зуби і піняться? (Кроп., III, 1959, 242); Бачу, мій Григорій підбадьорився, духом окріп (Вол., Наддн. висоти, 1953, 18).
3. Посилитися, збільшитися (про мороз). Мороз окріпнув.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 680.