ОКСАМИ́ТКА, и, ж.
1. Стрічка з оксамиту. Бачила [Марта] лише темне, лагідно лискуче густе волосся, уложене обережно в грубий вузол, і два рази оксамиткою обвиту голову (Коб., І, 1956, 512).
2. Шматок оксамиту. Він бере червону оксамитку — штиблетам навести останній блиск (Сос., І, 1957, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 683.