ОКУЛЬТУ́РЕНИЙ, а, е, с. г. Дієпр. пас. мин. ч. до окульту́рити 1. Площі, виділені під насінники люпину, повинні бути чисті від бур’янів та добре окультурені (Добрива.., 1956, 88); На добре окультурених торфових грунтах слід вирощувати цукрові буряки на корм худобі (Колг. Укр., 1, 1958, 37); // окульту́рено, безос. присудк. сл. За допомогою держави на болотах проводять меліоративні роботи. В 1965 році уже було осушено і окультурено 800 гектарів (Хлібороб Укр., 5, 1966, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 685.