ОКУЛІРО́ВКА, и, ж., сад.
1. рідко. Дія за знач. окулі́рувати. От досі жаль, що я в окуліровці Був учнем недбайливим і тупим… Але признаюся: в малій головці Уже тоді жила отрута рим! (Рильський, II, 1960, 70); Ми проходимо дослідні плантації з окуліровкою за різними способами (Смолич, День.., 1950, 58).
2. Місце, де приживлена прищепа. Обв’язані окуліровки треба.. обгорнути землею (Озелен. колг. села, 1955, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 684.