О́КІСТ, о́косту, ч. Частина туші тварини — лопатка або стегно. Разом з двома своїми товаришами увійшов [матрос] неждано в хату.., поклав на лаву великий окіст телятини (Чаб., Шляхами.., 1961, 93); // Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка. Капрал вийшов і за хвилину знов увійшов, поклавши на стіл шматок селянського окосту (Досв., Вибр., 1959, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 664.