ОЛИ́ВА, и, ж.
1. Вічнозелена субтропічна рослина родини маслинових з їстівними плодами, з яких одержують харчову і технічну олію; маслина. При самому березі голі, дикі, сіро-червоні скелі, далі узгір’я, поросле буйними зеленощами: лаврів, магнолій, олив, кипарисів і т. ін., цілий гай (Л. Укр., І, 1951, 157); Скрізь — пооранії ниви. Із землі ростуть зілля; Плід готується в оливи (Крим., Вибр., 1965, 59); // Плід цієї рослини.
2. Нижчий гатунок олії, який добувається з плодів цього дерева гарячим пресуванням і використовується для освітлення (перев. у лампадах), для змащування чого-небудь і т. ін. Дід Григорій, змастивши голову оливою з лампадки, пішов на кладовище до свого небіжчика-побратима (Довж., І, 1958, 75).
◊ Долива́ти (доли́ти) оли́ви до огню́ (в ого́нь), рідко — те саме, що Підлива́ти (підли́ти) ма́сла у вого́нь (див. ма́сло). Вибух явного повстання на Угорщині долив оливи до огню і прискорив катастрофу (Фр., III, 1950, 323).
3. заст., рідко. Мастило. Звільна й легко порушилось могутнє колесо на своїй шліфованій і змащеній оливою осі (Фр., VI, 1951, 254); Одно тільки виразно ясніє у пітьмі: одрізані пальці Андрія. Три жовтих цурпалки, в оливі, з прилиплим піском (Коцюб., ІІ, 1955, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 688.