Слово "олово" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


О́ЛОВО, а, с.

1. М’який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін. Троянці так і учинили; На вал колоддя накотили І різний приправляли вар; Олію, дьоготь кипятили, Живицю, олово топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар (Котл., І, 1952, 215); Олово йде на виготовлення жерсті, для лудіння металевих предметів, виготовлення припоїв, для виробництва різних сплавів (Ек. геогр. СРСР, 1957, 43).

2. заст. Свинець. Ішли з Криму на Січ килими, сапяни, тютюн.., зброя, олово, горіхи, мигдаль (Тулуб, Людолови, І, 1957, 400); * У порівн. Голова хлопцеві була важка, наче налита оловом (Бурл., О. Вересай, 1959, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 691.