ОЛІ́ЙНИК, а, ч., заст. Той, хто виготовляє або продає олію; власник олійниці (див. олі́йниця11). [Старий диякон:] Ти приходь на дворище до мене, я олійник, Агатофілом звуся, коло Термів моя оселя (Л. Укр., II, 1951, 229); Раптом сталася новина: Метелицю не приймають у компаньйони до олійника Гугнявого Петра (Ковінька, Кутя.., 1960, 88); // Робітник підприємства, на якому виготовляють олію. Нехай в олійниці олійник тараном Макухам завдає якмога гіршу муку (Г.-Арт., Байки.., 1958, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 689.