ОМЕРТВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОМЕРТВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. омертвля́ть; док., перех.
1. Робити неживим; викликати омертвіння (тканин, клітин, частин тіла і т. ін.).
2. перен. Позбавляти живого змісту. Догматизм небезпечний скрізь, але особливо у філософії, яка покликана спрямовувати рух пізнання, а не омертвляти його (Ком. Укр., 10, 1966, 42); Найживотрепетніші проблеми сучасності можна омертвити і догматизувати, й навпаки, найвіддаленіші епохи — повернути до нас обличчям (Літ. Укр., 20.VІ 1967, 3).
3. перен. Залишати без руху, використання, застосування. Омертвляти матеріальні цінності.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 693.