ОМЕРТВІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. омертві́ти. Йому закрутилася голова, духу в груді [грудях] раптом нестало, волосся притьмом пішло вгору. Се була хвиля омертвіння (Фр., VIII, 1952, 104); У ділянках тіла, які зазнають діяння ультрафіолетового проміння, розвиваються явища запалення шкірних покривів, аж до омертвіння (Курс патології, 1956, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 693.