О́НДЕЧКИ, част. вказ., присл., розм. Те саме, що о́нде. — Оце наші Западинці, а ондечки біліє наша хата! — сказала Мелашка (Н.-Лев., II, 1956, 310); Ондечки й мій улюблений пеньок серед галявини (Коп., Як вони.., 1948, 19); [Гапка:] Ондечки, позавчора, Мокрина зустрілася зо мною біля ставу та як заголосить (Кроп., II, 1958, 142); — Бо ондечки ходять чутки, що в румунську дивізію.. поналазили фашистські офіцери та й каламутять воду — за нашою спиною… (Гончар, III, 1959, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 696.