ОНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ОНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОНОВИ́ТИ, оновлю́, оно́виш; мн. оно́влять; док., перех. Те саме, що обновля́ти 1-3. — Панотче!.. Розкажіть людям, як ви ікону оновлювали (Юхвід, Оля, 1959, 314); Розцвітайся ти, веснонько красна, Духом творчості все онови (Граб., І, 1959, 330); Голосок синиці Душу всю у мене оновив! (Рильський, III, 1961, 320); — Соціалізм оновлює почуття, виховує їх по-новому (Коп., Тв., 1955, 348); Дарка не могла надивуватись, як оновила Улянича участь у цих приготуваннях [до вистави]. Він просто переродився (Вільде, Повнол. діти, 1960, 291); Для забезпечення припливу до Рад все нових і нових сил партія вважає за доцільне при, кожних виборах оновлювати не менше однієї третини складу депутатів (Рад. Укр., 16.ІХ 1961, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 698.