ОП’ЯНЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до оп’яня́ти. З зільника подала я тобі перед прощанням якусь білу цвіточку [квіточку].., що пахла оп’яняючим запахом (Коб., III, 1956, 589).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 736.