ОПА́ЛА, и, ж., заст. Немилість, неласка царя до своїх сановників, що проявлялася в зміщенні з посади, забороні жити в столиці і т. ін. Він [О. Суворов] був нагороджений чином генералісимуса всіх військових сил Росії, але потім раптово зазнав нової царської опали (Іст. СРСР, II, 1957, 98); // Неприхильність до кого-небудь (з боку правлячих кіл і т. ін.).
Бу́ти в опа́лі — бути в немилості. Ще недавно він був в опалі (Гончар, II, 1959, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 700.