ОПА́ЛУБЛЕНИЙ, а, е, буд. Дієпр. пас. мин. ч. до опа́лубити 1. Канал вирує під камінним, тесаним склепінням, а на ньому здіймаються риштовання й опалублені каркаси (Ле, Міжгір’я, 1953, 432).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 701.