ОПА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко ОПАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОПАЛИ́ТИСЯ, опалю́ся, опа́лишся, док.
1. Користуватися чим-небудь для опалення. Мало що не все село панським лісом опалюється (Коцюб., І, 1955, 461).
2. Те саме, що обпа́люватися. Тепер перша річ нехай провадиться про Остапа, ..що він у огні опалювавсь, присмажувавсь (Вовчок, І, 1955, 330); Не грай з огнем, бо опалишся (Номис, 1864, № 4300); Най сестра чекає на парасольку до першого — зрештою нічо [нічого] не вадитиме, як трохи опалиться! (Стеф., III, 1954, 32).
3. тільки док., на кого, заст. Розгніватися. — Турський цар опалився на пашей, що Азоєва [Азова] не дістали, і зразу кількох повісив (Панч, Гомон. Україна, 1954, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 701.