ОПА́СИСТИЙ, а, е. Товстий, огрядний. Гладка, опасиста, здорова, — вона здавалась ще більшою попліч з малим, сухорлявим Семеном (Коцюб., І, 1955, 46); — Я відмовляюся розуміти великого гетьмана, — казав, віддуваючись, опасистий Пронський (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 703.