ОПЕРЕДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., рідко. Те саме, що випереджа́ти 1. На сході, опереджаючи сонце, розтікалися холодні охрові смуги (Стельмах, І, 1962, 3); Бабуся кілька разів опередила мене.. Я не давався, перебігав її, хоч це було нелегко — сходити з стежки і бігти з повним глечиком (Томч., Готель.., 1960, 67); Перевага завжди залишається за тим, хто встигне будь-куди прийти першим і опередити ворога (Коз., Блискавка, 1962, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 705.