ОПЕ́РЕННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. опери́ти і опери́тися. У птиці при поганій годівлі.. відбувається погане оперення (Колг. Укр., 11, 1961, 27).
2. Покрив із пір’я у птахів. М’яке кучеряве оперення самців страусів має блискучо-чорне забарвлення (Посібник з зоогеогр., 1956, 61); На стежках парку походжають, як дома, набундючені фазани, вилискуючи на сонці важким пурпуром, алмазами, гарячим золотом свого оперення (Гончар, Таврія, 1952, 125).
3. спец. Вертикальні або горизонтальні площини на задній частині корпусу деяких машин і механізмів для забезпечення стійкості в русі і керованості. Якщо раніше, щоб перевірити міцність крил, фюзеляжу, хвостового оперення, шасі, спеціально ламали тільки один літак, то тепер такі випробування проводяться на кількох машинах (Знання.., 3, 1966, 5); Узяв лівою рукою за оперення міни, а правою спробував повернути головку, чи не згвинтиться (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 706.