ОПЕРЕ́ТКА, и, ж., розм. Те саме, що опере́та. Пишу тепер оперетку на 2 дії (Сам., II, 1958, 471); Дивовижна, наче витягнена з якоїсь оперетки, пара завертілася й застрибала посеред кімнати в.. карколомному танці (Ткач, Арена, 1960, 42); Скрізь тепер зацарила французька оперетка та фарс (близька рідня кафешантану) — від Петербурга до Тифліса… (Збірник про Кроп., 1955, 366); Молодий, вродливий, з чорними вусиками й добрими манерами, він скидався на актора оперетки (Чаб., Балкан. весна, 1960, 467).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 706.