ОПЕРО́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що о́перний. Повертаюся до зали оперового театру, де вже пройшов антракт і знов погасло світло (Ю. Янов., II, 1958, 21); Петров і Гулак-Артемовський завдяки Михайлові Глінці швидко зросли в першокласних оперових співаків (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 707.