Слово "оперізуватися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОПЕРІ́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОПЕРЕЗА́ТИСЯ, режу́ся, ре́жешся, док.

1. Надягати на себе пояс або обв’язуватися, обвиватися чим-небудь ніби поясом; підперізуватися. А як мені збиратись! встав, оперезався та й зовсім зібрався (Номис, 1864, № 11165); * Образно. Чорне бескеття хмар раз у раз оперізувалось мигтючими поясами блискавиць (Донч., Дочка, 1950, 98); * У порівн. Вечоріло. Блакитне небо наче оперезалось широким рожевим поясом (Коцюб., І, 1955, 27); // Обв’язуватися мотузком, стрічкою і т. ін. Санько чув, що колись у громадянську війну партизани оперізувалися патронами, і теж оперезався так (Тют., Вир, 1964, 534); Нарвало хлопя довгого бадилля з латаття.., поламало його дрібно, неначе разки зеленого намиста, обвертіло тими разками шию, й голову, й білі груди, оперезалось, неначе поясом (Н.-Лев., І, 1956, 104).

2. перен. Оточуватися чим-небудь з усіх боків (деревами, ровами, стінами і т. ін.). Попід скелями обидва береги оперезались рядками густих зелених ліз, густого високого очерету (Н.-Лев., І, 1956, 51); На ранок монастир оперезався свіжими окопами й валами (Кач., Вибр., 1953, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 706.