ОПЕЧА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опеча́лити. Бідний [Олексій] був справді опечалений, коли його поради підняли на глум (Вас., Незібр. тв., 1941, 195); Дуже опечалена була [Оксана Павлівна] тим одруженням: хтозна, кого там вподобав її син (Збан., Переджнив’я, 1960, 277); Корпус потрапив у пастку, довго точився бій, ядро відірвало обидві ноги Якову Петровичу, і він помер на руках своїх опечалених вояків (Кочура, Зол. грамота, 1960, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 708.