ОПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПЛАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., перех.
1. Платити, вносити плату за що-небудь. Уласові дали трохи поля, але Олена Прохориха не змогла оплачувать його (Н.-Лев., III, 1956, 335); Незаможним студентам.. оплачував [Котовський] право на навчання (Смолич, V, 1959, 29); // Платити кому-небудь за роботу, за послуги і т. ін.; // Вносити певну суму грошей, погашаючи борг, позику і т. ін. [Анзорге:] Я собі руки постирав, а проте не можу податків оплатити (Л. Укр., IV, 1954, 219); — От, припустимо, взяли ви собі землю без викупу, а хто ж тоді оплатить по закладних банку? (Стельмах, І, 1962, 369).
2. чим, перен. Зазнавати страждань, злигоднів, тяжких втрат і т. ін. заради чогось, в ім’я чого-небудь. Козацьку відвагу [Михайлик] бачив на кожному кроці, який оборонці Долини оплачували ціною болю, ціною крові, ціною життя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 715.