ОПЛОША́ТИ, а́ю, а́єш, док., діал. Сплохувати. — Еней в чужих землях блукає, Дружину в поміч набирає, Не оплошай тепер: гляди! (Котл., І, 1952, 214); Потрапити в нашу сатиричну газету "Колючка" — велика біда.., я двічі попадав. І потрапив з своєї вини — оплошав (Ковінька, Кутя.., 1960, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 716.