ОПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. Те саме, що обплу́тувати. Довге павутиння "баб’ячого літа" оплутує волосся, обличчя, всю одежу (Смолич, Після війни, 1947, 96); — Не жрицею, рабинею я почувала себе з того часу. Мені здавалось, що якісь кайдани оплутали мене (Л. Укр., III, 1952, 702); Березка та хміль оплутували тини (Н.-Лев., III, 1956, 219); — В моїй долі є страшенне, безщасне непорозуміння, яке оплутало моє життя, зламало суджений мені талан і зсушило мій мозок (Стар., Облога.., 1961, 87); Куркуленки та пройдисвіти якісь оплутали тебе, підняли вгору і крутять тобою, мов куклою (Гончар, II, 1959, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 716.