О́ПЛІ́Т, о́пло́ту, ч., діал.
1. Ліса, тин. Оплотом його [виноградник] огородив (Сл. Гр.).
2. перен. Оплот. Там ви для правди святої Сильний збудуйте опліт, Там ви огонь невгасимий Чесної думки паліть! (Фр., X, 1954, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 715.