Слово "оповитий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОПОВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опови́ти. Коло порога на кілочках висів цілий ряд смушевих чорних та сивих шапок, оповитих червоними.. поясами (Н.-Лев., II, 1956, 44); В сусідній кімнаті стояли урни, оповиті гарячим кумачем (Донч., V, 1957, 418); Там, з боку вокзалу, висока каплиця…, густо з боків оповита виноградовим хмелем (Мирний, III, 1954, 261); Ще замолоду він наткнувся на сю місцину, — високу гору, покриту лісом і трохи не з трьох сторін оповиту чистою.. водою вередливого Псла (Мирний, IV, 1955, 157); Високий берег, оповитий прозорим туманом, мрів у далечині (Н.-Лев., III, 1956, 7); Ставки, оповиті сутінками зоряного вечора, поволі затихали (Кач., Вибр., 1953, 209); Степ, оповитий нічною прохолодою, ще спав (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353); Так незламний в біді спочивав Одіссей богосвітлий, Сном оповитий глибоким (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 113).

Мов [те́мною] хма́рою опови́тий див. хма́ра.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 717.