ОПОВІДА́ННЯЧКО, а, с.
1. Зменш.-пестл. до оповіда́ння 2, 3. Я вчора одержав.. Вашу милу посилочку. Сі оповіданнячка я вже читав у Вашій збірці (Сам., II, 1958, 452); Він завжди свої твори називав ласкаво: оповіданнячко, повістинка (Донч., VI, 1957, 623).
2. Зневажл. до оповіда́ння 3. По-буквалістському можна перекласти і великий твір мистецтва і слабеньке оповіданнячко початківця (Кундзич, Діези.., 1956, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 718.