О́ПОВІДЬ, і, ж.
1. Те саме, що оповіда́ння 1, 2. Та потім, захоплюючись і входячи до ритму оповіді, легко переступила [Леночка] через цю перешкоду (Ю. Янов., Київ. опов., 1958, 9); Леночка розповідала, вживаючи книжних зворотів мови.. Ганна слухала цю палку оповідь, і її добре дівоче серце сповнялося пекучим жалем до того малого занедбаного сироти (Гр., II, 1963, 30); В оповіді сивій про походи.. Він дзвенів не раз, переливався, Споконвічний голубий Дунай (Рильський, II, 1960, 206); З багатьох народних оповідей, що картають за хамське ставлення до насущного хліба, особливо добре запам’яталася мені легенда про маленький і великий колос (Вол., Дні.., 1958, 101).
2. заст. Церковне повідомлення про шлюб. У неділю, коли в церкві мали проголошувати першу оповідь, вибралась Катерина.. до церкви, щоб почути, як будуть її і Філька "вичитувати" з амвона (Вільде, Сестри.., 1958, 506).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 718.