ОПОВІ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оповісти́ти. Оповіщені ще з учора, селяни посходилися до сільради (Епік, Тв., 1958, 477); За рогом, під стіною облупленої, з вибитими вікнами школи, немов заздалегідь ким оповіщений, чекав на полонених гурт жінок (Коз., Гарячі руки, 1960, 119); Гурток молодіжі.. переїздив по заздалегідь оповіщеному в часописах маршруту якусь частину Галичини або Буковини (Сам., II, 1958, 397); // опові́щено, безос. присудк. сл. На афішах було оповіщено, що того вечора співатимуть в садку тірольці (Н.-Лев., І, 1956, 435).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 719.