ОПОВІ́ЩЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. оповісти́ти, оповіща́ти. Я боявся, що й останньої ночі Аракеліяна не оповістять про помилування. Саме з цієї причини я так домагався дозволу особисто брати участь у цьому оповіщенні (Кулик, Записки консула, 1958, 100).
2. Письмове повідомлення про що-небудь. — Мені припоручено.. обдивитися.. виноградники, щоб запевнитися, чи вільні вони від філоксери. Ви дістали моє оповіщення? (Коцюб., І, 1955, 198); По кількох днях мені на стіл мовчки поклали оповіщення про збори (Мушк., Серце.., 1962, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 719.